Тема 3. Правово-нормативне регулювання та управління нерухомістю
розпоряджатися їм на свій розсуд, зокрема укладати договір найму. У цьому випадку наймачу як законному власнику належить право фактичного володіння житловим приміщенням. Таким чином, власник може добровільно обмежити себе у володінні. Користування - це експлуатація житла. Його межі встановлені законодавством і не залежать від волі власника, він зобов'язаний використовувати житлове приміщення тільки для постійного мешкання. Розпорядження житлом - це дії власника по включенню його в економічний оборот шляхом здійснення операцій дарування, купівлі-продажу і ін. Дана правомірність власника може бути обмежена у випадках і в порядку, передбаченому законодавством. Зокрема, передбачено, що на житло може бути накладено арешт (органами прокуратури, суду і слідства) і заборона на відчуження (державними нотаріусами, посадовцями відповідних виконкомів, повідомленням приватного нотаріуса про здійснення операції відносно безпосереднього житлового приміщення). Обмеження володіння і розпорядження житлом носять тимчасовий характер, проте право користування обмежено постійно. Отже, правомірність власника житла відрізняється від правомірності власників іншого майна тим, що в законодавстві встановлено цільове використання житла і його розпорядження може тимчасово бути обмежено незалежно від волі власника. Ці факти підтверджують, що правомірність власника житла носить особливий характер. На власника житла покладаються численні обов'язки по відношенню до об'єкта власності. Обов'язки по технічному змісту житла вказані в Житловому кодексі України, в Правилах користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08. 10. 92 г.. зокрема: Власники житлових будинків зобов'язані: здійснювати своєчасне проведення їх ремонту; забезпечувати технічне обслуговування конструктивних елементів і технічного устаткування, санітарне обслуговування допоміжних приміщень і прибудинкової території;