Тема 3. Правово-нормативне регулювання та управління нерухомістю
Приватизувавши землю (несільськогосподарського призначення), власник може продати або здати ділянку в оренду разом із будівлями, що на ній знаходяться, подарувати, передати в спадщину, обміняти, продати або здати в оренду частину земельної ділянки. На сьогодні більшість приватизованих підприємств мають надлишок землі та сплачують у повному обсязі земельний податок. У той же час в Україні існує дефіцит міських земель і є чимало підприємницьких структур, які бажали б придбати вільні земельні ділянки. Це означає, що підприємства, які мають надлишок землі можуть вигідно його реалізувати, попередньо приватизувавши свої земельні наділи. І така практика вже в Україні існує. Зазвичай, інвестори погоджуються мати справу лише з тими підприємствами, які мають землю у власності, а не в користуванні. Якщо земля не у приватній власності, досить важко переконати інвестора вкладати кошти у це підприємство. Фірма може випустити акції на суму, що дорівнює вартості землі, продати ці акції і таким чином залучити додаткові кошти для свого розвитку. Крім того, розмір статутного фонду є одним із головних критеріїв для банків у наданні кредиту. Оскільки Конституція України гарантує юридичним особам право власності на земельні ділянки, то юридичні особи можуть набувати таке право на землю способами, не забороненими чинним законодавством [32]. Укази Президента України щодо приватизації та оренди земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності, приватизації об'єктів незавершеного будівництва та автозаправних станцій, продажу земель несільськогосподарського призначення передбачають такі способи приватизації земель несільськогосподарського призначення приватизація земельної ділянки несільськогосподарського