Тема 3. Правово-нормативне регулювання та управління нерухомістю
озброєння концепцію, розроблену в Російській Федерації, разом із всіма її організаційними недоліками, методичними і методологічними помилками, правовими відхиленнями; не були чітко визначені пріоритетні напрямки приватизації, не розроблено дієвого інструменту передачі підприємств у руки нових власників; ще й досі не визначені правові норми для іноземного капіталу. Вже саме спотворене розуміння змісту приватизації призвело до численних перекручень під час її здійснення. Здійснити приватизацію - це не тільки змінити форму власності, а й створити сприятливі організаційно-правові умови для подальшого ефективної о розвитку господарства, докорінно перебудувати економічний механізм його функціонування, провести масштабну демонополізацію багатьох галузей національної економіки, дати можливість іноземному капіталу вливатись у вітчизняну економіку, ліквідувати застарілий механізм впливу виконавчих структур. Приватизація землі - процес переходу землі, що перебувала в державній власності, у приватну власність громадян. В Україні приватизація землі регулюється Земельним кодексом України, Законами України "Про власність на землю", "Про селянське (фермерське) господарство", "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та указами Президента України. Однак вона здійснювалася спонтанно, хаотично, без належної цілеспрямованості й підтримки, не завжди однозначно, сприймалася селянами, свідомо гальмувалася певними політичними силами, центральними і місцевими органами державної влади, господарськими структурами. Формування приватного сектору в сільському господарстві об'єктивно необхідне, оскільки без цього неможливий плюралізм форм власності, а отже - стабільність економічних відносин у цій сфері. Приватизація землі здійснювалася в Україні на підставі постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" на таких засадах [13]. Громадяни України мають право безоплатно отримати у приватну власність земельні ділянки без реституції (відновлення