Тема 3. Правово-нормативне регулювання та управління нерухомістю
прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель; забезпечення гарантій прав на землю; пріоритету вимог екологічної безпеки (стаття 5). Відповідно до чинного законодавства України приватизація будівлі (будови, споруди) проводиться тільки разом з приватизацією земельної ділянки, за винятком випадків: відчужувана частина будівлі (будови, споруди) не може бути виділена разом з частиною земельної ділянки; якщо дана земельна ділянка вилучена з обігу або обмежена в ньому. Не допускається відчуження земельної ділянки без будівлі, що знаходиться на ній, якщо вони належать одній особі. Таким чином, земельна ділянка і розташована па ній нерухомість фактично виступають єдиним майновим комплексом і лише в такому вигляді можуть бути предметом цивільно-правових операцій (купівлі-продажу, іпотеки тощо). Ця норма прямо торкається "приватного сектора" в передмісті, оскільки при оформленні договорів передачі таких будинків у власність громадян, одночасно повинно бути вирішене питання про надання земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок. Перехід до ринкових відносин вимагає, насамперед, здійснення широкомасштабних інституційних перетворень, стрижнем яких стала приватизація - відчуження майна держави на користь фізичних і юридичних осіб. Вона с не самоціллю, а засобом підвищення ефективності суспільного виробництва. Це основа нової системи господарювання, імператив реформи відносин власності, яка спрямовується на активізацію інвестиційної та інноваційної діяльності, прискорення структурної перебудови [54]. Процес приватизації в Україні відбувається болісно і непослідовно, що спричинено низкою суб'єктивних і об'єктивних чинників, а саме: не було сформульовано вітчизняної концепції приватизації, а в схоластичній, декларативній формі взято на