Тема 2.Основні тенденції становлення ринку нерухомості
підтримка тих, хто потребує поліпшення житлових умов через надання безвідплатних субсидій на придбання житла. Існуюча в більшості регіонів країни система градорегулювання і землекористування все ще характеризується дуже ускладненою адміністративною процедурою одержання земельних ділянок, невизначеними правами на них до остаточного процесу прийняття всіх рішень, відсутністю конкурентних процедур надання прав на дільниці під забудову. Аналіз основних результатів житлової політики за 10 років перетворень (1991-2001) дозволяє зробити наступні висновки. Нова житлова політика не була взаємопов'язаною і узгодженою у своїх основних напрямах, що дозволило лише деякою мірою сформувати основну законодавчу і нормативну базу. Сформувати економічні стимули для їх широкомасштабної реалізації перетворень також не вдалося. Найбільш успішно реформи здійснювались у тих секторах, де відмова держави від виконання не властивих їй функцій супроводжувалася розвитком необхідних елементів ринкової інфраструктури (приватизацією і розвитком ринку купівлі-продажу житла). Такі процеси характерні для м. Києва та ряду великих міст України. Темпи проведення перетворень стримувалися як складностями встановлення балансу між принципами економічної та соціальної ефективності в житловій сфері в умовах зниження рівня життя населення, так і зовнішніми чинниками, пов'язаними з проблемами досягнення макроекономічної стабілізації і повільним проведенням структурних реформ. Основні цілі державної житлової політики: створення умов для реалізації громадянами їх конституційних прав на житло; гарантія повних прав власності в житловій сфері; сприяння створенню ринкових механізмів і інфраструктури ринку житла, що забезпечують доступність житла і житлових послуг громадянам відповідно до їх платоспроможного попиту; створення умов для підвищення мобільності трудових ресурсів;