Тема 6. Державна реєстрація прав на нерухомість
статті 3 Указу Президента України від 17 лютого 2003 року №134 "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру"; технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельних ділянках, здійснювати в порядку, встановленому Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства; рекомендувати органам місцевого самоврядування сприяти реалізації заходів, передбачених цим наказом. Різка зміна ставлення з боку держави до контролю за процесами на ринку нерухомості повинна сприяти його упорядкованості, прозорості та розвитку.
§ 6. 1 Мета й завдання державної реєстрації прав на нерухомість
Державна реєстрація прав на нерухомість - юридичний акт визнання та підтвердження державою виникнення, обмеження (обтяження), переходу або припинення прав на нерухоме майно. Порядок державної реєстрації - це сукупність норм, що регулюють відносини між державою в особі реєструючого органу і особою, підлеглою реєстрації. Державній реєстрації підлягають права власності, господарського ведення, оперативного управління, довічного успадкованого володіння, постійного користування, іпотека, сервітути, а також права виникнення, обмеження, переходу і припинення на нерухоме майно, в тому числі на земельні ділянки, будівлі, споруди, житлові і нежитлові приміщення, відособлені поверхневі водні об'єкти, багаторічні насадження та інші об'єкти. Сама по собі державна реєстрація прав на об'єкти нерухомості є необхідністю, якщо ринок нерухомості існує, тобто є можливість переходу прав від одного власника до іншого. Зміна прав на об'єкти нерухомості завжди виступає в документальній формі. Державний орган реєструє всі зміни прав на відповідний об'єкт нерухомості та одночасно є власником правової сторони кожного об'єкта.